• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Мальовниче село Вороняки

Мальовниче село Вороняки

На півдні, на відстані 2 км від Золочева, знаходиться село Вороняки Вороняківської сільської Ради Золочівського району Львівської області. Село простягається в широтному напрямі зі сходу на захід до 8 км і з півночі на південь – 4 км по Гологірському масиві.

Сучасна назва села має дві версії. Одна з них ймовірно відповідає дійсності і виникла під час його заснування.

Згідно першої версії, за існуючими переказами і відповідно до архівних документів, село виникло не раніше 1680 року на схилах Поділля.

Тут гніздилася велика кількість ворон. Видно вони тут мали багато поживи, в результаті битв наших предків з ворогами-іноземцями. Коли ця місцевість почала заселятися, її було названо Вороняками.

Друга версія, яка ще й досі живе серед мешканців села Вороняки полягає в тому, що в Золочівському замку, яким володів Ян ІІІ Собеський, були захоплені в полон татарські воїни на чолі зі своїм начальником, який мав кличку Ворон. Вони лаштували дах на замку Яна ІІІ Собеського. Коли лишилося декілька саженів до закінчення, один з татар підслухав розмову керуючого замком з начальником охорони замком про те, що Собеський нікого не відпустить як обіцяв, а відішле їх в Краків, а непокірних знищить. Таємниця кріплення даху була відома лише одному Ворону. Він на другий день сказав керуючому, якщо пан не виконає обіцянки, то весь дах буде миттєво знищено і Ворон на одному відрізку даху продемонстрував як це буде. А наближалось велике свято, на якому повинен був бути сам Ян ІІІ Собеський. Керуючий злякався і на пропозицію Ворона відпустив усіх полонених татар, крім семи, яких з собою залишив Ворон. Дальша їх доля невідома.

Існує багато тверджень про те, що першими поселенцями села були військовополонені татари, якими Ян ІІІ Собеський заселяв вільні землі на південь від Золочівського замку.

Мирон Потонник пише: « Село розкидане серед лісів на горах, постало з лісових груп домів, заселене в більшості татарськими бранцями через короля Собеського. Дату села трудно віднайти.В 1883 році становило село із Золочевом одну катасоральну громаду. В 1894 році мало 333 доми, 1866 мешканців: 1099 греко-католиків, 767 римо-католиків».

Перекази про татарське походження села зберігаються майже в кожній родині, хоч і в різних варіантах. Цей факт підтверджується тим, що в документах зазначено: Кастелян Краківський Яків Собеський, а потім його син, король польський Ян ІІІ Собеський дійсно використовували при будівництві Золочівського замку військовополонених татар. Військовополонених тримали у замкових казематах як невільників. Але тих татар, які приймали християнство, Собеські відпускали на поселення в «гори», перетворюючи їх в хліборобів-кріпаків. Так у бухгалтерських звітах за 1687-1688 роки перераховується, що було зроблено військовополоненими татарами замку: реставрація фортифікацій, зведення нового даху на палаці, розбір галереї та інше.

Гірські породи території села Вороняки – це крейдяні, третинні та четвертинні відклади. Найбільш давні шари підносяться досить високо – в середньому на 300 м над рівнем води океану. Крейдяні шари в багатьох місцях нерівні, є багато крейдяних заглибин. На території Вороняк залягають і інші третинні осадові відклади, які складаються з пісковиків і вапняку з різноманітних видів і використовується місцевим населенням як будівельний матеріал.

Сучасний рельєф села дуже різноманітний. На його території, особливо у північній частині, надзвичайно поширена ерозійна діяльність. У центральній частині знаходяться великі яри, в яких добре видно геологічні шари. У західній частині села знаходиться великий Братський яр (назва гори і досі Братська) покритий дерев’янистою рослинністю. Переважна більшість ярів видовжена в з півдня на північ і має назву «дебри».

Поверхня горбиста , підноситься над рівнем моря від 225 до 350 м.Вершинини заокруглені, покриті лісом або трав'янистою рослинністю. У південній частині села знаходяться так звані Сонні гори, поруч – Вовчі гори. У східній частині села піднімається Сокальська гора.

У селі ріки немає. Є невелике озеро й струмочки.

Населення села з часу його заснування займалося землеробством. Село, разом з містом Золочевом і іншими навколишніми селами, було феодальними володіннями польських магнатів Собеських і їх васалів ( Магдебурське право, що було надано м.Золочеву рескриптом Сігізмунда І від 15.03.1523 року на прохання Станіслава Сенеського ) перетворило Вороняки, як і інші околиці міста, в сировинний сільськогосподарський придаток крупних міських торговців і додатком було життя селян. Кам'янисті та глинисті грунти села давали мізерні врожаї, а ціни на сільськогосподарські продукти були дуже низькими. Щоб придбати товари першої необхідності, селяни змушені Були продавати за безцінь хліб, молоко, м'ясо, яйця. Місто жорстоко екплуатувало селян . Шукаючи виходу, селяни намагалися застосовувати на своїх мізерних полях більш дохідні культури. Широкого розвитку набуло садівництво. Село швидко перетворювалося в суцільний сад. На початку ХVІІІ століття в селі виникає гончарське ремесло. Майже всі селяни східної частини села, де залягають гончарські глини перетворюються в кустарів-гончарів. Але не могла дати щастя селянам феодальна Польща. Ні розвиток садівництва, ні гончарське ремесло не принесли селянам поліпшення. Польсько-шляхтське напучення, під перебувала Галичина було ще тяжчим, ніж на інших землях України. Панщина доходила до п’яти і навіть до шести днів на тиждень.На своєму клаптику землі селянин працював у неділю або вночі при місячному світлі. Крім податків на селян накладали численні натуральні і грошові збори та повинності. Феодальний гніт посилювався національним гнітом і релігійними утисками. Українці насильно ополячувались, переслідувались українські національні звичаї.

Всі українські ( православні ) церкви силою перетворювалися в уніатські. Панська шляхта і уніати не спинилися перед катуваннями і навіть вбивствами православних. Через це в Україні широко розгорнулася боротьба народних мас проти феодального гніту. Повстанці, які воювали, називалися опришками. Багато селян, сільських ремісників, наймитів, пастухів ішли в ліси і гори, формуючи загони, і потім розправлялися з шляхтичами, феодалами, чиновниками. До опришків приєдналися вихідці з інших частин України.

В 1772 році після першого поділу Польщі Галичину загарбала Австрія. Становище народних мас ще більше погіршилося. До експлуатації польською шляхтою, яка володіла більшою частиною землі, долучився гніт пануючих класів Австрії. Політика правлячих кіл Австрії була спрямована на вимірну політику польського панства і насильне, тепер вже онімування селян.

Всі тимчасові поступки, зроблені селянству, були скасовані. Було заборонено навчання українською та російською мовою, в 1802-1803 роках поміщикам було відібрано значну кількість общинних земель (пасовищ ).Селяни на нові утиски феодалів відповідали новими повстаннями.

Про злиденне життя селян села красномовно говорить їх повсякденний побут. Селяни жили в курних хатах під солом’яними стріха мами. Як правило, в зимовий період, в відгородженій половині хати тримали худобу, що створювало сприятливі умови для розповсюдження інфекційних захворювань.

Смертність була дуже високою. На кожні сто дітей віком до 5 років помирало 30 дітей, а на сто дітей віком від 5до 10 дітей помирало 15 дітей.

В селі до 1939 року не було ні школи, ні клубу, ні бібліотеки, ні медичних закладів. Діти селян ходили в школу до міста Золочева. Кінчали там 2 класи, а деякі 4 класи. Шість чи сім класів закінчували дуже мало, лише діти заможних селян. А самих бідних селян діти були наймитами. З освітою в селі Вороняки до 1939 року були лише двоє чоловік.

До 1935 року в селі був уряд громадський – гмінна і війт з чотирьох асесорів і секретаря. Першим війтом був Клак В.М. з освітою сім класів. З 1935 року на селі був лише один солтис, а гмінну перенесли у село Підгороднє. Солтисом був Бідний Йосиф Стефанович з освітою чотири класи, після нього солтисом працював Загорський Михайло Франкович з освітою два класи до 1939 року.

20 вересня 1939 року в селі було створене тимчасове управління в складі Ратушного Івана Матвійовича, Мединського Пилипа Євдокимовича, Бартошика Павла Миколайовича та інших. Було створено також селянський комітет(селєроб) на чолі Бартошиком Павлом Миколайовичом. До складу комітету ввішли громадяни: , Мединський Пилип Євдокимович, Савчук Володимир Михайлович, Михайлів Марія.

Вже в перші дні після визволення села в 1944 році було відкрито дві початкові школи. В 1963 році в селі функціонувало: початкова школа, восьмирічна школа і середня школа працюючої молоді, в яких навчалося 90 учнів. Крім цього 37 учнів навчалося в загальноосвітніх середніх школах міста Золочева та в технікумах і училищах. В селі працює в той час 89 осіб з середньою спеціальною освітою, 20 осіб з вищою освітою. В 1944 році в селі створено колгоспи. В 1950 році було побудовано клуб, два магазини, медпункт і створено сільську бібліотеку. Село повністю електрифіковане і радіофіковане.

Вороняки – центр сільської ради. Село Вороняки - одне з найбільших і найзаможніших сіл Золочівщини, має чудові і величні краєвиди. Мешканці села мають добротні сучасні будівлі. В селі є Народний Дім, бібліотека, дві школи - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів і початкова, в 2004 році розпочато будівництво нової середньої школи на 528 учнівських місць. Є також відділення зв'язку, два медпункти, з 2 січня 2007 року відкрито нову сімейну амбулаторію, збудовані і функціонують 9 магазинів, 2 бари.

В селі від дня заснування, кінець XV, початок XVI століття і до 1993 року не було своєї церкви. Прийшовши в село і розпочавши свою духовну діяльність, отець Михайло Смолінський поставив перед собою і громадою села - бути на Вороняках величній церкві. Перший камінь закладено і освячено в День Жінок Мироносиць в травні 1993 року.Через 5 років уже жителі села почали відправляти Службу Божу у своїй церкві, яка стала найкрасивішою і найвеличнішою спорудою села.Навпроти церкви, через дорогу насипана символічна могила -« Борцям за волю і незалежність України ».

Вихідці з села є висококваліфікованими спеціалістами різних галузей народного господарства, промисловості, сільського господарства, сфери обслуговування, юристи, економісти, працівники науки і культури, дбайливі господарі, які ревно дотримуються батьківських традицій, звичаїв та обрядів.



Кiлькiсть переглядiв: 201

Коментарi

  • Ігор Волинець

    2016-06-05 01:15:32

    Побільше викладайте нової інформації про Вороняки обовязково з фото будем репости в фейсбуці - щоб усі знали про нас))...

  • світлана

    2015-06-27 01:35:55

    дуже приємно що такими ніжними словами описане сило вороняки в кому я живу...

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.